Огляд стандартів бездротової мережі Wi-Fi.

У наш час існує безліч стандартів IEEE 802.11, але найпопулярнішими є чотири стандарти, виділені Інженерним інститутом електротехніки та радіотехніки (IEEE) - це 802.11a, 802.11b, 802.11g та 802.11n. Розглянемо докладніше ці та інші стандарти технології Wi-Fi.

IEEE802.11 - найперший, початковий стандарт бездротових мереж, який ґрунтується на бездротовій передачі даних у частотному діапазоні 2.4 ГГц. Він був прийнятий у 1997 році і зараз є сильно застарілим і практично не застосовується. Можлива швидкість обміну даними становила 1-2 Мбіт/с.

IEEE802.11а - стандарт бездротових мереж, що базується на бездротовій передачі даних в діапазоні 5 ГГц. Стандарт був прийнятий у 1999 році і поділений на 3 неперетинальні піддіапазони. Максимальна швидкість передачі становить 54 Мбіт/с. У більш поганих умовах (наприклад, за наявності перешкод або сильно зашумленому середовищі) передача даних може здійснюватися зі швидкістю 48, 36, 24, 18, 12 і 6 Мбіт/с.

IEEE802.11b – стандарт для бездротової передачі даних, який працює в діапазоні 2,4 ГГц. Він був прийнятий у 1999 році, коли активно розвивався стандарт 802.11. Весь діапазон розділений на три незалежні канали, тобто на одній території, не впливаючи на роботу один одного, можуть працювати три бездротові мережі. У цьому стандарті передбачено 2 види модуляції – DSSS та FHSS. Усі продукти, що працюють за стандартом 802.11b, проходять сертифікацію міжнародною організацією WECA (Wireless Ethernet Compatibility Alliance), більш відому як Wi-Fi Alliance. Максимальна швидкість передачі даних – 11 Мбіт/с. Протягом досить тривалого періоду цей стандарт активно використовувався для побудови бездротових мереж, але незабаром його замінив прогресивніший стандарт G.

IEEE802.11b+ це покращена версія стандарту b, яка забезпечує більш високу швидкість передачі даних. В інтерпретації деяких компаній відрізняється від оригіналу модуляцією PBCC та подвоєною максимальною швидкістю – до 22 Мбіт/с. Також було анонсовано рішення зі швидкістю до 44 Мбіт/сек.

ІЕЕЕ802.11e – основне призначення цього стандарту пов'язане з використанням засобів мультимедіа. Він працює за принципом призначення пріоритетів різним видам трафіку – таким як аудіо та відео додаткам. Пріоритет отримують такі програми як VoIP і Streaming Multimedia.

IEEE802.11g – стандарт, що працює в діапазоні 2.4 ГГц. Був затверджений у 2002 році, використовується до цього дня, але поступово витісняється досконалішим стандартом n. Максимальна швидкість передачі даних - 54 Мбітс, що в рази більше за максимальну швидкість його попередника. Він, як і стандарт b, розділений на три незалежні канали, що дозволяє працювати трьом бездротовим мережам на одній території. Для збільшення швидкості обміну даними у цьому стандарті використовується метод модуляції з ортогональним частотним мультиплексуванням (OFDM), а також метод двійкового пакетного згорткового кодування (PBCC). Основні переваги цього стандарту - нижче споживання енергії, висока здатність, що пробиває, і дальність дії. Також вони більш доступні щодо ціни, оскільки низькочастотні пристрої простіше виготовляти.

IEEE802.11i - стандарт, який усуває недоліки у сфері безпеки попередніх стандартів. Він вирішує проблему захисту даних канального рівня та дозволяє створювати безпечні бездротові мережі практично будь-якого масштабу. Був розроблений у 2004 році.

IEEE802.11е - стандарт із покращеним QoS (Quality of Service), що дозволяє забезпечити гарантовану якість обміну даними, шляхом розміщення пріоритетів різним пакетам даних. Вкрай необхідний роботи таких сервісів як VoIP чи IP-TV.

IEEE802.11n – стандарт бездротових мереж останнього покоління, заснований на бездротовій передачі даних у діапазоні 2.4-2.5 або 5.0 ГГц. За швидкістю він значно перевищує стандарти b і g, забезпечуючи швидкість лише на рівні Fast Ethernet. Теоретично, в лабораторних умовах, він здатний забезпечити передачу даних зі швидкістю до 600 Мбіт/с та використовує для цього відразу 4 антени – по 150 Мбіт/с на кожну. Основна його перевага – це додавання до фізичного рівня підтримки протоколу MIMO (multiple-input multiple-output). Крім цього він сумісний з попередніми стандартами 802.11b/g, 802.11a та 802.11n.