Створення експрес специфікації будівництва комп'ютерної мережі технологією "PON"

Зміст:

1. Актуальність створення специфікації
2. Вихідні дані для розрахунків
3. Нормативи для розрахунку кількості матеріалів та обладнання

Для провадження якісного планування та прийняття відповідних управлінських рішень, слід розуміти чітко бюджетування того чи іншого проекту. Бюджет проекту будівництва мережі згідно із технологією «PON» напряму залежить від його специфікації.

Специфікація — технічний документ з переліком конкретних матеріалів у розгорнутій номенклатурі. Цей елемент робочого проекту дуже важливо зробити із максимальною точністю. Саме від його об’єктивності залежить загальна оцінка керівництвом компанії матеріальних витрат.

Великим компаніям інколи доводиться проводити такі розрахунки навіть для декількох населених пунктів, районів або й області. Тому розрахунок точності кількісних показників матеріалів та обладнання стане запорукою успішного планування та бюджетування.

Вихідні дані для розрахунків

Для визначення кількості матеріалів, пасивного та активного обладнання, слід мати вихідні дані. Нехай предметом дослідження буде умовний населений пункт. Вихідними даними, для створення специфікації є кількість абонентів, які виявили бажання підключитись до перспективної мережі оператора зв’язку.

Найбільш оптимальний варіант – отримання заяв від громадян, які проживають в цьому населеному пункті на ім’я керівника компанії із проханням підключення їх до перспективної мережі. Форму такої заяви можна розробити заздалегідь, вказавши там прізвище та ім’я заявника, адресу, куди треба буде виконувати підключення та контактні дані. У форму такої заяви часто вписують речення про гарантії оплати в майбутньому. Авансові платежі збирати не рекомендується, оскільки, це негативно сприймається майбутніми клієнтами. Слід також зазначити, що заява не є документом, який зобов’яже вступити заявника у договірні відносини і здійснити це підключення, проте, на 90% підкреслить серйозність його намірів. Перевагою збору заяв працівниками компанії є також те, що згідно із зазначеними адресами, можна з високою точністю відобразити майбутніх клієнтів на карті, а відтак, ефективно зробити проект мережі в цілому для першого етапу його реалізації. Оскільки перший етап реалізації мережі вимірюється періодом у 2-3 роки, можна зробити висновок, що точність у плануванні і бюджетуванні має велике значення.

У випадку відсутності можливості отримання від населення таких заяв, існує методика розрахунку перспективних домогосподарств для підключення, яка напрацьована практикою. 

Нормативи для розрахунку кількості матеріалів та обладнання

Норми, які напрацьовані практикою багатьма компаніями при експрес-розрахунку кількості матеріалів та обладнання для реалізації проекту розгортання мережі умовного об’єкту (села, селища, району, міста) є сьогодні хорошим інструментом для розрахунку матеріальних витрат.

Отже, вихідними даними є кількість клієнтських терміналів, які потрібно в ближній перспективі приєднати до мережі, що планується будуватись. Якщо є заяви зібрані працівниками компанії або дилерами, береться за основу загальна цифра цих заяв, якщо ж таку роботу не проведено з певних причин, тоді можна дізнатись в органах місцевого самоврядування кількість домогосподарств і відштовхуватись від цих даних. Якщо ж і на це не вистачає часу, зокрема, у випадку, коли експрес-специфікація для складання кошторису робиться для цілого району, наприклад, то береться кількість жителів, які проживають у населеному пункті із відкритих джерел (наприклад, Вікіпедія) і шляхом ділення на 3 (3 людини на одне домогосподарство в середньому) можна отримати об’єктивну кількість домогосподарств.

де, К_д – кількість домогосподарств,

Н – чисельність населення із відкритих Інтернет-джерел.

Починати розрахунок потрібно аналогічно процедурі розрахунку оптичного бюджету – з кінця розподільчої мережі. Так, ця процедура проводиться від ONU-пристрою до OLT-комутатора.

Слід розуміти той факт, що монтажні роботи самої розподільчої мережі, оформлення усієї проектної та дозвільної документації, підключення абонентів та укладанням із ними договорів займає час. Якщо це середньо-статичний населений пункт, до прикладу, село на 600-700 домогосподарств, то треба орієнтуватись на 50% від цієї кількості, що приєднається до мережі і цей процес, за стандартних умов, відбуватиметься протягом 1-2 років. Нестандартні умови можуть значно пришвидшити процедуру, але для того треба бути готовим до збільшення трудового та матеріального потенціалу на цей об’єкт – передислокувати більше монтажних бригад, відповідно, направити грошові вкладення на покриття матеріальних, транспортних та інших витрат. Такі випадки бувають за наявності компаній-конкурентів неподалік досліджуваного об’єкта.

Якщо ж в населеному пункті, який досліджується і на який розробляється експрес специфікація є вже конкурентна компанія, то від загальної кількості домогосподарств слід брати за основу при розрахунках не більше 30%. Це саме той показник, на який слід розраховувати на перший етап розвитку мережі – 1-2роки.

Таким чином можна отримати достатньо точну суму витрат з орієнтиром на цей період. Якщо ж діяльність керівників підрозділів буде ефективною у всіх аспектах і якість сервісу компанії буде на високому рівні, то слід очікувати приросту абонентської бази. Для цього при проектуванні мережі необхідно передбачати резервні волокна у магістральних кабелях.

Нехай кількість домогосподарств на досліджуваному об’єкті буде 700, конкурентів при цьому немає, тоді розрахунок комплектів клієнтського обладнання слід виконувати на 350шт. До комплекту клієнтського обладнання відноситься все обладнання та матеріали, які встановлюються в абонента при під’єднанні:

• ONU-пристрій (в комплекті мідний патчкорд крученої пари та блок живлення);
• Оптичний патчкорд;
• Оптичний пігтейл;   
• Адаптер;
• Клієнтський бокс (оптична розетка) 

Абонентський одно-волоконний кабель розраховується виходячи із розрахунку 100м на 1 абонента. Тобто 350аб.*100м = 35000м 1е1 кабелю, наприклад ОКТ-Д(1,0)П-1Е1.

Для розрахунку магістрального кабелю необхідно зробити обстеження ліній електропередачі (ЛЕП) у цьому населеному пункті та нанести їх на карту.

За допомогою сервісу, який дає можливість визначити довжину ліній, треба сумувати їх, щоб отримати загальну кількість метрів магістрального кабелю. Як відомо із принципів проектування мереж, в якості магістралей застосовують 2е1, 4е1, 8е1 та 12е1 ВОК (волоконно-оптичні кабелі). Об’єктивно буде взяти за основу, на момент створення специфікації, актуальну вартість кабелю саме 8е1. Адже він серед цього перелік є усередненим по ціновому параметрі. До прикладу, для подальших розрахунків, загальна довжина магістралей в населеному пункті склала 5000м. 

Наступна стаття, яка характеризує матеріальні витрати в таблиці буде MDU-бокси. Їх кількість розраховується шляхом ділення загальної довжини магістрального кабелю на 250м. Саме така усереднена відстань між цими елементами мережі. Отже, 5000м / 250м = 20шт.

Маючи кількість MDU боксів, слід дорахувати ще технологічні запаси магістрального кабелю, які повинні бути біля кожної із них. Ці технологічні запаси призначені для уможливлення зняття MDU з метою обслуговування. Довжина такого запасу 20м. Отже, до 5000м загальної довжини треба додати ще загальну довжину технологічних запасів – 20м * 20шт = 400м.

Технологічні запаси абонентського кабелю (1е1) вже включені у цих 100м на абонента.

В MDU боксах є пасивне обладнання, яке також можна розраховувати за напрацьованими нормативами: кількість сплітерів (дільників) розраховується за формулою:

Де, К_аб – кількість абонентів,

К_S – кількість сплітерів на населений пункт.

Ще раз слід зазначити, що коефіцієнт 8 це усереднене число фізичних портів на цьому пасивному пристрої. Цей показник, розрахований за такою формулою, дасть змогу отримати суму, яку треба розрахувати на дільники в цілому населеному пункті.  

Отже, якщо ми виконуємо розрахунок для 350 абонентів в досліджуваному населеному пункті, то у специфікацію слід вписати 350 / 8 = 44 сплітери.

Орієнтовно таку ж кількість каплерів (відсоткових дільників) слід розраховувати в специфікації для отримання в майбутньому об’єктивної цифри в кошторисі.

В MDU-пристрої є також оптичні пігтейли та адаптери. Пігтейли на один MDU-пристрій розраховуються таким чином:

де, К_S – кількість сплітерів,

К_С – кількість каплерів,

К_ор – кількість оптичних пігтейлів.

Така ж кількість адаптерів на один MDU-пристрій береться до розрахунку.

Наступна стаття в специфікації – траверса. Цей матеріал комплектується ще шпилькою і двома гайками і такий комплект розраховується шляхом ділення загальної довжини магістрального кабелю, без врахування технологічних запасів, на 35 (базовий показник відстані між опорами). До отриманої кількості траверс слід додати ще 8-10%. Ця частина траверс необхідна у випадках, коли монтуємо траверси на опорах, по яких не проходить магістральна лінія зв’язку мережі. До прикладу, додаткові опори на протилежному боці вулиці, які обленерго встановлює для досягнення відповідного габариту.

де, К_трав – кількість траверс,

L_маг – загальна довжина магістрального кабелю без врахування технологічних запасів

Наступна позиція – кількість кріплення для ВОК (затискач натяжний). Розрахунок проводиться шляхом множення усіх траверс на 2 і додається кількість домогосподарств для конкретного досліджуваного об’єкту, адже на фасаді будинку також застосовується цей матеріал.

де, К_з.н. – кількість затискачів натяжних,

К_аб – кількість абонентів.

Не слід забувати і про кріплення (гаки) для стін, до якого буде зачіпатись натяжний затискач для ВОК. Їх кількість буде рівною кількості перспективних абонентів.

Левовою часткою затрат для населеного пункту є активний комутаційний вузол, де має розміщуватись OLT-комутатор, SFP OLT модулі, ODF-пристрій (оптична патчпанель), ДБЖ, акумулятор та 2 комутаційних ящики, в яких це все буде розміщено.

Розрахунок кількості портів на OLT-комутаторі проводиться шляхом ділення усіх домогосподарств населеного пункту, який досліджується (в нашому випадку це 700) на 64 (за умови проектування мережі згідно із технологією EPON). Таким чином 700 абонентів / 64 ONU, які можуть зареєструватись на один порт = 8 портове OLT, але в комутаційному ящику на перспективу повинно бути передбачено ще один юніт (місце) для можливості встановлення ще одного – 4-портового OLT.

SFP модулі для OLT в специфікацію треба передбачати із розрахунку на початковий етап, тобто, на 350 перспективних абонентів. Розраховується відповідно – 350абонентів / 64 ONU = 6шт.

Оптична патчпанель обирається із розрахунку кількості портів на OLT (в цьому випадку 16, на перспективу), але ще необхідно додати порти для волокон UP-лінків. Тому слід брати на ранг вище – 24-портовий ODF-пристрій.

Комутаційні ящики (2шт) в більшості випадків слід обирати антивандального типу, адже не завжди можна їх розмістити в надійному та закритому приміщенні чи під наглядом охорони.

Джерело безперебійного живлення (ДБЖ) та акумулятор обов’язково необхідно розміщувати в іншому ящику. Особливо цієї вимоги треба дотримуватись, коли застосовується кислотний тип акумуляторної батареї.

Слід пам’ятати і про статтю «Інші матеріали», на які передбачити 4-5 тис.грн. Сюди входитимуть датчик контролю живлення, електричні подовжувачі, пластикові стяжки, ізоляційні стрічки, патчкорди крученої пари, конектора RJ-45, болти, гайки та дюбеля, які не входять в комплект основного обладнання та матеріалів і т.ін.

Отже, звівши усі перелічені статті витрат в таблицю та застосувавши наведені формули, отримаємо об’єктивну специфікацію. Наступний крок за економістами – їм доведеться підставити актуальні ціни і надати керівнику точний кошторис. Саме точне бюджетування та планування витрат є надійною системою підтримки прийняття рішень.

Бажаємо точних розрахунків та вдалих покупок!