Натяжні затискачі для волоконно-оптичного кабелю та їх функції

Від якості кабельних кріплень залежить надійність роботи комп’ютерної мережі в цілому. Кріплення для волоконно-оптичного кабелю або натяжний затискач - це пасивний пристрій (його, як правило, відносять до матеріалів), який виконаує функцію закріплювання кабелю на опорі ЛЕП. За допомогою клинів, які затискаються у корпусі кріплення, кабель фіксується. Слід також зазначити, що тут присутня особливість самозатискання пропорційно навантаження – чим більше кабель буде втягуватись в процесі експлуатаційного підвісу, тим більше він зажметься в клинах. Таким чином, монтажнику не потрібно докладати надмірних зусиль при монтажі, він повинен виконати тільки номінальний мінімум при його укладці в кріпленні, а далі роботу зробить гравітаційна сила.

Міцність кожного кріплення відіграє дуже важливу роль, адже часто вони утримують кабелі, в яких є магістральні волокна розподільчої або й навіть міжрегіональної мережі. Кількість кріплень в мережах оператора зв’язку дуже велика. Виходячи із базового показника обленерго – 35 м відстань між опорами ЛЕП, можна порахувати, що на 1 км будівництва лінії зв’язку необхідно застосувати 55 шт такого матеріалу. Розрахунок простий: (1000м/35м*2шт) – 2шт = 55 шт.

Щоб ще більше довести значущість якості цього матеріалу можна навести приклад із теорії надійності, пригадавши просту формулу надійності системи:

Вважається, що коефіцієнт надійності системи не повинен бути меншим за 0,5. Якщо змоделювати ситуацію і порахувати надійність системи за умови, що коефіцієнт надійності всіх її елементів (в даному випадку кріплень) – 0,99, тобто із мінімальною ймовірністю відмови (Q=0,01), то отримаємо коефіцієнт готовності технологічного об’єкту 0,58.

Звідси можна зробити висновок, що відмова будь-якого кріплення на всій довжині лінії зв’язку, яка гіпотетично призведе до обриву кабелю, рівнозначна відмові мережі або її сегменту і якщо така лінія не зарезервована це призводить до простою та невдоволення абонентів.

Для того, щоб максимально досягти значення P_ел = 0,99,слід розуміти яку ж функцію окрім міцного тримання кабелю виконує кріплення, а саме затискач для кабелю.

Вибір затискача для кабелю

Перш за все, підбираючи кріплення треба врахувати його основну характеристику – під який вид кабелю воно розраховане: круглий, плоский, на тросу або на сталевому дроті, діаметр кабелю. Слід також наголосити, що технічні умови усіх обленерго забороняють сумісний підвіс на опорах ЛЕП кабелів із провідниками, тому кабелі на тросу або із сталевим несучим дротом в середині нього можуть застосовуватись при сумісному підвісі на опорах Укртелекому, на технічному поверсі багатоповерхівки або інших споруд, на власній території тощо.

Наступна характеристика – вага самого кріплення. Звісно, що оцінювати кріплення у прямій пропорційності до ваги це хибний підхід, адже легший пластик може бути міцніший завдяки якості матеріалу, з якого він виготовлений і технології виробництва. Також надмірна вага негативно може впливати на рівень складності монтажних робіт, адже при виконанні такого виду роботи на висоті це важливо.

Щодо найголовнішої характеристики, яку при прийнятті рішень невірно розуміють багато будівельників мереж – навантаження, яке витримує кріплення. Хибною є думка про те, що слід купувати і застосовувати кріплення із більшим показником навантаження. До прикладу, розглянемо затискач анкерний Н3 (круглий) 1,2кН. Він повинен застосовуватись виключно для кабелів із відповідною характеристикою. Якщо взяти кріплення із більшим (міцнішим) показником, що характеризує навантаження і кріпити ним кабель із меншим це не буде означати, що будівельники мережі добились більшої її надійності – навпаки. Пояснюється це тим, що клини кріплення повинні відпустити кабель перед його розривом. Наприклад, під час обледеніння, падіння гілки або інших предметів з висоти та у багатьох аналогічних випадках, кріплення повинно відпустити кабель, а не тримати його аж до розриву.

Враховуючи це, при плануванні робіт на виробництві, слід періодично проводити обстеження таких технологічних об’єктів, виявляти місця таких «відпусків» кріпленням кабелю і повторно його підвішувати.

Дослідження на практиці і статистичні дані показали, що саме такий підхід до справи і описана методика вибору кріплення для інсталяції ВОК збільшує коефіцієнт готовності мережі, відповідно, якість роботи Інтернет-сервіс провайдера є кращою.

Рекомендації

Ще один важливий момент, який близький до цієї тематики – техніка монтажу компенсаційних запасів кабелю. Компенсаційний запас – це 20-30см кабелю, який дугою знаходиться між кріпленнями на спільній опорі ЛЕП. Практика показує, що його краще робити над траверсою, а не під нею. При відмові кріплення або ж при обриві кабелю є висока ймовірність того, що кабель не впаде на землю і буде відсутній ризик його пошкодження.

З відгуків працівників монтажних бригад компаній операторів є запевнення, що в більшості випадків кабель не обривається коли залишається на траверсі, а зсувається у критичному випадку та залишається цілим.

Маємо сподівання, що ця інформація буде корисною, допоможе вірно підібрати кріплення для інсталяції ВОК та збільшить якість роботи Вашої мережі.